school_class

Коли мами звертаються до мене за консультацією, пишуть листи, розпитують про навчання вдома, я бачу, як важко подолати бар’єр стандартної установки: «Діти мають ходити до школи!».

Чому?

Бо дідусі і бабусі, мами і тата ходили, і всі знайомі ходять, і взагалі завжди всі ходили в школу…

Але чи так воно насправді?

tutorКласична історія педагогики описує школи в усіх їх проявах, від «домів табличок» у Шумері до Кембріджського університету. Зате залишає поза увагою індивідуальне навчання з батьками або наставником, яке віками закривало пробіли в головах і в шкільних системах.

Ви любите страшні таємниці? Домашня освіта і домашні наставники – тьютори існували завжди: до школи, поруч із нею, всередині школи. Тільки нікому не кажіть. Бо я як раз збираюсь це зробити…

Почну здалеку, з родових поселень 6 тисяч років тому.

Наставник – рід

З самого початку дітей ростила і навчала навіть не сім’я, а рід. Поселення могло вижити тільки при злагодженій спільній роботі: сіяти, жати, полювати, захищатися, ростити дітей разом. Діти змалечку допомагали старшим і по ходу справи вчилися від батьків, дядьків, приїзджих. Всі старші родичі були наставниками і передавали знання своїм дітям, племінникам, онукам, тому хто спитає, чи під руку попадеться.

Gundareva_cutЗдається, родове виховання тисячолітньої давнини не має ніякого стосунку до сьогодення.

А я пригадую дитинство і село, і як дивна чужа баба Варка кричала, щоб я не лізла в калюжу. Тепер розумію, що за мною гляділа з лавочок, мабуть, уся вулиця.

 

Домашні діти Трипілля, Шумеру, Египту

trypillya3

У 4му тисячолітті до н. е. Трипільські міста, як Майданецьке, нараховували десятки тисяч жителів. Трипільці працювали і виховували дітей громадою. В спільній роботі і обрядах діти пізнавали календар і світобудову. Вдома, на полі, в майстернях батьки та наставники передавали із покоління в покоління гончарство, металургію, землеробство, механіку колеса. Символіка трипільських глечиків, переросла б в письмо… але, на жаль, клімат погіршився і цивілізація пішла у небуття.

 

 

shumerШумерам пощастило більше. Їх номи – об’єднання поселень довкола головного міста, процвітали з 3го тисячоліття до н.е. Дітей продовжували виховувати і вчити землеробству, рибальству, ремеслам батьки. Лише майбутні писарі змалечку навчались клинопису в «домі табличок».

Писарь вів облік поголів’я худоби, податків, приданого, боргів для правителя ному і був шанованою людиною.  Без бугалтерії глиняних табличок,  навіть легендарний Гільгамеш не міг би керувати тисячами людей в місті і його околицях. Потрібні були висококваліфіковані спеціалісти – писці, і діти з під батога опановували грамоту.

Так починалась школа.

tablets_house

 

Зверніть увагу, як державна установа, школа, постачає в першу чергу деталі самої державної машини. Для шумерського учня, як майбутнього гвинтика, послух і підкора – були найголовнішими якостями.

 

 

Але повернимось до домашньої освіти.

1100s-BC_Tomb-Anhour-Khaou-Seated-with-His-wife+GrandchildrenУ Єгипті батьки приділяли дітям багато уваги. Жерці, музиканти,  ремісники самі навчали своїх синів. Навіть робили іграшки-моделі плугів, млинів, кузень, щоб змалечку привернути дітей до майбутньої справи.

Про абсолютний та безперечний авторитет батька та наставника свідчать папіруси: «Слідуй своїм отцям, предкам твоїм», «Схожий на камінного ідола невіглас, якого не навчав батько».

Чиновник-писарь так само готував сина, як свого наступника. В домі писаря могли збиратися і декілька учнів. Такий варіант сімейної школи існував вже третьому тисячолітті до н.е.. В Єгипті, як і у Шумері, грамотність була запорукою безбідної державної служби. «Дивись немає іншої професії окрім писця, де людина завжди начальник». І грамотність нещадно вбивали в голову: «Дитя несе вухо на своїй спині, треба бити його, щоб воно почуло».

Батьки віками передавали професію дітям. Зберіглися записи про 25 поколінь зодчих із однієї єгипетської родини . Можете собі уявити? Спливали століття, а світ єгиптянина залишався незмінним і передбачуваним. Батьки могли на 100% гарантувати, що дитина досягне добробуту, якщо буде наслідувати старших. Природньо в основі і домашнього навчання, і школи в Єгипті був постулат «Послух — це найкраще у людини».

Впродовж 2000 років уявлення про те, як виховувати дітей змінювались неодноразово. Сьогоднішня установка, що всі без виключення діти мають ходити до школи панує лише століття-півтора. І коли ми стаємо перед вибором, корисно згадати, що домашнє навчання і домашні наставники були завжди.

To be continued…

Століття домашньої освіти: Греція, Рим