Вчора спілкувалася із особливою колегою по екстернату. Висока білява пані у довгій темній спідниці і чорній блузі із рожевими квітами помахала мені рукою.

– Ви, мабуть, Аліна.

– Так. Вона.

Зустрічалися ми у квітні з приводу благодійних внесків до першого класу екстернату. Але не поспілкуватися – злочин проти суспільства:

– Ви вже все поздавали? – питаю.

two_in_one– Так, перший і другий клас.

– Ого! Нічого собі, як це ви так? – допитуюсь із повагою.

– Ну, ми з сином займаємося із чотирьох років. Здебільшого він читає підручники сам, а я лише пояснюю, якщо щось незрозуміло. Математику він взагалі знає вже до четвертого класу. Письмо іде найважче.

– О так! І в нас це найслабкіше місце! – хто пробував навчити шестирічну дитину правильно тримати ручку, зрозуміє мене. – А як з англійською? – моя улюблена тема.

– От цього я сама зробити не можу. До нас ходить викладач, а далі малий сам займається по підручнику.

– По телефону Ви казали, що працюєте?

– Так, я працюю в системі освіти. Ми проводимо психологічне тестування школярів у зв’язку із запровадженням нових програм у 1, 2, 5, 6 класах.

– І що показує тестування?

– Справа в тому, що на наші результати ніхто не звертає уваги. Ми пишемо і говоримо, але програми просто спускаються зверху, не коригуються, не вдосконалюються, не обговорюються.

– Відсутність пристойних підручників дуже ускладнює ситуацію. Поки ти той матеріал сам розробиш, якісь картинки для дитини повитягаєш… – жаліюся.

– Я підручниками майже не користуюсь. Дивлюсь по темах, що дитина має знати в першому чи другому класі, а далі самі. А як викладені у підручниках природознавство чи музика… ви ще не бачили підручника з музики за другий клас? Щасливі люди! – моя співрозмовниця зітхає.

Я зітхаю слідом за нею, бо пригадую багатостраждальне читання першого класу з музики. Ми ж, взагалі, музиканти. Я ніяк не збагну, як їм вдалося напустити туману на метро-ритм.

– Шкода, що не видають підручники за наступний клас на літо. Бо окрім математики і письма, ну ще англійської, займатись нічим не можна. Шкода часу.

А які Ваші батьківські почуття з приводу шкільних канікул? ;).