Експеримент Мілгрема : підкорення авторитету

 

 “Может быть, мы куклы – куклы, которых дёргает за ниточки общество. Но по крайней мере, мы куклы понимающие и осознающие. И, возможно, осознание – это первый шаг к освобождению.” – Стенли Милгрэм

 

В експерименті Мілгрема є ролі учня, вчителя і наукового авторитета.

З цими позиціями стикаємось в школі, на роботі і вдома щодня.

І оскільки ми з Вами часто говоримо про шкільне, домашнє, дистанційне, тьюторське навчання, згадаймо, що по суті мова завжди іде про взаємодію двох людей: вчителя і учня.

Учні

Діти слухаються вчителів, батьків, дорослих, бо для маленької людини природньо наслідувати старших: щоб вижити і знайти своє місце в світі. А ще, будем відверті, у маленьких, здебільшого, не має вибору. «Не мытьём, так катанием». І діти коряться авторитетам. І мріють: «От виросту і буду робити, що захочу». В перекладі на мову дорослих це означає: «буду самостійно приймати рішення».

Вчителі

Ми виросли: ходимо на роботу, тримаємо дім, виховуємо дітей… робимо так тому що самі вирішили? Чи тому що так прийнято, треба, годиться і всі так роблять? Чи втілити ту дитячу мрію самостійно керувати своїм життям? Чи досі залежимо від чиєїсь авторитетної думки і за звичкою робимо як всі нормальні люди?

В нацистській Німеччині 1943-45 років нормальним було знищувати мільйони невинних людей в концентраційних таборах. Тисячі пересічних солдат і громадян виявилися здатними мучити і катувати інших.

 

Експеримент Мілгрема

В 60-х роках психолог Єльського університету Стенлі Мілгрем, вражений злочинами проти людства Другої світової, задався питанням:

Скільки страждань можуть завдати пересічні люди іншим, абсолютно невинним людям, якщо це входить в їх «робочі обов’язки»?

Експеримент “Підкорення авторитетам” 1963 року показав людське милосердя у процентах. (Behavioral Study of Obedience, 1963).

Що спільного між школою і нацистською Німеччиною?

Іще сто років тому тілесні покарання були звичайною практикою у школі. Сьогодні дітей карають за допомогою оцінки.

Кожен день хтось отримуює двійку, четвірку, шестірку або одиницю…

Психологи довели, що молодші школярі сприймають шкільну відмітку не як оцінку їх роботи, а як оцінку їх самих (Познякова О. Л. «Особенности самооценки детей младшего школьного возраста»).

Все що нижче семи – це ганьба і приниження.


У Фінляндії, оцінки виставляються в старших класах бажаючим поступати у ВУЗ.

За міжнародним тестом PISA 2012 року Фінляндія входить в шестірку світових лідерів освіти (США – на 24 місці).

Василь Сухомлинський порівнював оцінку з «гострим лезом», яким можна поранити, і радив ставити відмітки лише у старшій школі («Сто порад учителям»).

 

Але кожен день, дивлячись просто в сумні дитячі очі, вчителі ріжуть по живому.

Скільки страждань можуть завдати пересічні люди іншим, абсолютно невинним людям, якщо це входить в їх «робочі обов’язки»?

 

Схема експерименту

Двоє добровольців заходять в кімнату. Їх участь в експерименті – оплачувана: 4,5 доларів незалежно від того доведуть вони процедуру до кінця, чи зупиняться на півдорозі.

Лаборант пояснює, що мета експерименту: з’ясувати, чи може фізичний біль стимулювати пам’ять «учня». Добровольці тягнуть жереб. Один із них тепер «учень», а інший – «вчитель».

Завдання учня: запам’ятати пари слів, наприклад: синя спідниця, товста жінка, швидкий рух…

Завдання вчителя: перевірити як учень запам’ятав асоціативні пари і стимулювати його пам’ять.

Двоє розходяться по різних кімнатах. Вони можуть чути одне одного, але не можуть бачити. Зате вчитель бачить солідний апарат: генератор електричного струму з тумблерами від 15 В – “слабкий удар” до 450 В – “Небезпечно: важко переносний удар”.

Вчителя інструктують: він має зачитати в мікрофон перше слово асоціативної пари і чотири варіанти парного слова. Відповідь учня: 1) 2) 3) або 4) – висвічується на індикаторі.

Увага! За кожну неправильну відповідь вчитель мав «покарати» учня ударом електричного струму. З кожною помилкою сила електричного удару збільшувалась на 15 В – наступний тумблер.

 

…скільки страждань може завдати людина невинному, якщо це потрібно заради науки?…

Звірський експеримент!?

Лише скандальний.

Насправді, “доброволець”, якому випало бути учнем – актор. А генератор електричного струму – муляж. Учня ніколи не било струмом. Він удавав. Спочатку дискомфорт – «Боляче, чорт забирай». Потім зойки болю, потім скаржився на хворе серце і благав припинити експеримент.

В цей час Мілгрем досліджуює поведінку «вчителя».

milgram_foto_serie

Якщо вчитель за пультом починав коливатися: «Здається, йому боляче», «Він сказав, що у нього хворе серце», «Я хочу припинити експеримент», Лаборант – людина у халаті – авторитет – наполягав на продовженні експерименту чотирма заданими фразами:

«Будь-ласка, продовжуйте»,

«Експеримент вимагає, щоб Ви продовжували»,

«Абсолютно необхідно, щоб Ви продовжували»,

«У Вас немає іншого вибору. Ви повинні продовжувати».

І люди продовжували. Кусали губи, стискували кулаки, в розпачі заламували руки… і слухняно вмикали наступний тумблер.

“Я видел, как в лабораторию вошёл солидный бизнесмен, улыбающийся и уверенный в себе. За 20 минут он был доведён до нервного срыва. Он дрожал, заикался, постоянно дергал мочку уха и заламывал руки. Один раз он ударил себя кулаком по лбу и пробормотал: «О Боже, давайте прекратим это». И тем не менее, он продолжал реагировать на каждое слово экспериментатора и безоговорочно ему повиновался.”

— Милгрэм, 1963

…скільки страждань може завдати людина іншій, абсолютно невинній, якщо це потрібно заради експерименту?…

Результати

Перед початком експерименту Мілгрем, його колеги психологи і психіатри прогнозували, що до кінця шкали – 450 В, 29 тумблерів – дійде 1-2% досліджуваних.

В реальності 26 із 40 учасників експерименту в  Єльському університеті, замість того щоб змилуватись на жертвою, продовжували збільшувати напругу до останньої відмітки. Це 65% «вчителів».

Після 1963 експеримент Мілгрема повторювали багаторазово. У 2002 Т. Бласс із Мілдредського Університету опублікував зводні результати всіх повторень експерименту. Відсоток «вчителів», які дійшли до кінця– 61% в США , 66% – у світі.

2008р, університет Санта-Клара – 60%.

2010 рік – експеримент Мілгрема у французькому реаліті-шоу «Смертельна гра»: аудиторія підбурює «вчителя» продовжувати – 80% «вчителів» дійшли до 450 В.

Наші діти сьогодні мріють зробити щось для завтра.

Як мріяли ми. Пригадуєте?

Та чи будуть вони здатні на незалежне волевиявлення?

Чи приймуть відповідальність за своє життя і дії?

І скільки страждань зможуть завдати невинному, заради …

P.S. Документальний фільм «Повиновение» (1965) демонструють всім першокурсникам в Вест-Пойнті. Опис експерименту Мілгрема входить в числені підручники з психології. Остання екранізація – «Експериментатор» (2015) розрахована на широкий загал.