Сьогодні здаємо природознавство.

Це друга контрольна за другий клас. Нажаль, ми з малим підготували тільки першу частину. Краще було б здавати за весь рік, адже за 2-3 місяці, що пройдуть до написання річної контрольної малий може забути такі життєво необхідні терміни, як наприклад, конденсація, газоподібний стан води, випаровування. Доведеться влаштовувати ревізію всіх цих надприродних подробиць.

Малий пише вже хвилин 15. Я чекаю у вітальні на першому поверсі, коли з класу початкової школи вилітає стрижена бобиком комета в окулярах і з щасливим криком: «Одинадцять!» кидається до жіночки, що сидить поруч зі мною.

Тендітна матуся посміхається і відправляє сина назад, здавати читання. Тільки коли хлопець знову проходить повз мене я помічаю, що у нього якась дивна хода. Придивляюсь і розумію, що ніжки деформовані: колінка розвернуті всередину, і хлопець пружньо ступає самими носочками. Мабуть так ходили фавни… Малий заходить у клас, як до власної кімнати, нічого не боячись і не соромлячись.

Я дивлюсь на маму. Вона виглядає спокійною і розслабленою. Я можу тільки здогадуватись скільки внутрішньої сили, самопожертви та перемог над собою стоїть за цією врівноваженістю.

Знайомлюся і питаю:

– В якому ви класі?

Виявляється у четвертому. Цього року – здавати ДПА.

– А далі, плануєте продовжувати екстернат?

– Так. У нас інвалідність. І це – найкращий вихід.

– Ви вчите сина самі, чи запрошуєте вчителів?

– Мені з ним пощастило. Він вчиться сам. Читає підручники, робить завдання. Такі предмети як основи здоров’я чи природознавство читає як белетристику. З математикою дуже допомагає сайт Інтерурок. Це – відеозаписи шкільних уроків. Наче лекція – по скайпу. Якщо щось не зрозумів, або не виходить – дивиться іще раз, іще, поки не розбереться. Якщо із запитаннями приходить – тоді я розповідаю.

– А англійська?

– З англійською я допомогти на можу, тому одразу ж відправила малого на курси. Йому подобається.

– На курсах, мабуть своя програма, далека від шкільної?

– Це так, але тих знань вистачає для здачі шкільних тестів. Принаймні, поки що ми справлялися.

– Тобто підручник з англійської мови він у вічі не бачив?!

– Це так. Взагалі, минулого року нам навіть вчителі не рекомендували користуватись підручником з англійської. Нам іще пощастило, що ми не йшли за новою програмою. Кажуть і програма складна, і підручники – нікудишні.

– Так воно і є, можу підтвердити, бо ми як раз проходили і перший, і другий, а старша дитина – п’ятий клас за новою програмою. – Криво всміхаюся. Навіть говорити не хочеться.

Тут виходять хлопці: її і мій. Ми переключаємось на дітей.

Поки вдягалися та прощалися, я мимоволі спостерігала за хлопчиком. Жодної ніяковості чи напруженості – нормальна спокійна дитина. Видно, що його дуже люблять. І чудово, що в Школі Екстернів він – нормальний, звичайний учень.