Три послуги школи

 

Колеги, давайте поговоримо про те, чого ми хочемо від школи.

Хочемо знання? соціальну адаптацію? атестат? вільну першу половину дня? …ще варіанти?

Я, наприклад, хочу неможливого – щоб не скалічили дітей ).

 

В базовому вигляді будь-яка освіта, шкільна, вища, професійна дає нам три речі:

1. Знання

2. Коло спілкування

3. Документ (диплом, сертифікат, атестат)

Давайте по-порядку.

Знання

В Міністерстві Освіти вважають: чим більшетим краще.

гратографія - процарапування на папері

П’ятикласники мають 6-7 уроків на день. Підручники нової програми нагадують університетський курс. Наприклад, в першому класі малі рахують вже не в межах 20, а в межах 100, в другому вивчають рівняння, а в третьому – параметри. Нова біологія за сьомий клас – це підручник 8го за старою програмою, а мистецтво за другий об’єднує музику, живопис і архітектуру.

Скажіть чесно, Ви знаєте що таке гратографія? А от другокласники повинні це знати.

Здавалось би, все правильно:

Знання на плечі не тиснуть.

Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

Учение – свет, а неучение – чуть свет и на роботу.

І все було б добре, якби не одне «але»: щоб здати ЗНО батькам доводиться наймати репетиторів і на додачу до шкільних уроків окремо натаскувати старшокласників на випуск і вступ.

Колеги, діти проводять в школі 6-8 годин на день плюс 1-2 години на уроки ітого 7-10 годин на день на навчання. З такими затратами часу вони б мали бути вундеркіндами. Але ні – нам доводиться платити, щоб здати мінімум-муніморум – ЗНО. Бо школа на справляється зі своїми ж програмами.

Чому так?

Справа в тому, що бездумне ковтання академічної гратографії – не розвиває інтелект. Хіба що оперативну пам’ять.

Уточню:

інтелект – це не сукупність цифр і дат в голові. Інтелект – це властивості людини пізнавати, вчитися, мислити, аналізувати і систематизувати інформацію, знаходити ії застосування: тобто вміння думати головою ;). Пам’ять – лише одна із характеристик інтелекту.

Не знання, а інтелектуальний розвиток – має бути першим пріорітетом школи.

Тим паче, що є приклади для наслідування.

Меньше але краще

У 1929 в управляючий шкіл в Ітаці, штат Нью-Йорк, запропонував скоротити програму початкової школи. Дивак, він вважав, що у дітей має бути час на дозвілля, домашні справи, сім’ю. І, оскільки багато нових предметів добавлено до програми, щось має бути відкинуто.

Управляючий шкіл Манчестера в Нью-Гемпширі Л. П. Бенезет (L. P. Benezet) відгукнувся на заклик і запропонував несусвітну річ: викинути математику із програми початкових класів. Л. П. Бенезет пояснював, що викладання арифметики молодшим школярам неефективне, бо абстрактні операції з цифрами, відчужують дітей від практичного розуміння значення чисел і рахунку. Він стверджував, що діти вміють робити типові завчені розрахунки на уроці математики, але не можуть застосувати їх у житті.

Л. П Бенезет запропонував кільком директорам шкіл бідних районів Манчестера експеримент: скасувати математику аж до шостого класу. Час, який звільниться він радив використати для розвитку мовлення: вільного обговорення школярами їх захоплень, проблем, життя. На таких уроках-розмовах діти могли навчитись логічно аргументувати свої думки.

Експеримент відбувся: діти почали вчити математику лише в шостому класі. Протягом року їх успіхи в новій дисципліні оцінювались і порівнювались зі звичайними класами. Результати приголомшливі: в кінці навчального року діти експериментальних класів, які вчили математику лише один рік, у розв’язуванні прикладів – вийшли на рівень із звичайними класами, а у розв’язанні задач – випередили їх.

Звісно, це було давно.

Сьогодні принцип менше – але краще успішно реалізується Фінляндією. Країна займає 3-те місце в світі за рейтингом освіти PISA, 2009р.

Урок економіки: діти шукають інформацію про біженців, потім в групах обговорюють шляхи вирішення цієї проблеми і доповідають перед класом про свої висновки. Тут географія (звідкіля тікали), політика і економіка (чому тікали), пошук, відбір і осмислення інформації, синтез рішень, аргументація ідей в групі і захист проекту перед класом (за відео репортажем).

Освіта Фінляндії – тема для окремої статті. Їх система показала, що не тони інформації в голові, а критичне її осмислення і вміння застосовувати відзначають освітчених людей.

Спілкування

groupIconЛ. П Бенезет і фіни замінили «начитку матеріалу» живим спілкуванням на уроці.

Пам’ятаєте, друга цінність навчання – це спілкування.

Та нема тут ніякого відкриття Америки. Ще греки відточували свій розум в «диспутах». А Сухомлинський писав:

“Чи доводилось Вам спостерігати (або чути від інших учителів), що дитина буває байдужою до слова вчителя? Ви їй розповідаєте щось цікаве, а вона сидить із згаслим поглядом, ваше слово не доходить до її серця. …

Чому трапляється ця біда, де її корені?

Дитина стає байдужою, несприятливою до слова, якщо слово не живе в її душі як засіб творчості, якщо вона тільки заучує чужі думки і не творить своїх та не виражає їх словами. Бійтесь байдужості, бійтеся згаслого погляду дитини! Навчіть її активно, пристрасно ставитись до слова!”  

Віддаючи дитину до школи, в колектив, батьки думають, що спілкуванням вона тепер забезпечена: 30 дітей в класі плюс вчитель.

Вибачте, мушу Вас розчарувати: за статистикою, школяр має в середньому 15 хвилин на день щоб поговорити, пограти, потусуватись з однокласниками. І ще 5 хвилин на день для «розмови» з учителем: коли тобі задають питання, а ти маєш дати єдину правильну відповідь (ту, що в кінці підручника).

Цілком зрозуміло, чому дорослим людям так важко висловлювати свою думку. Я вже не кажу про її аргументацію, логічну, послідовну і коректну. В школі цього не вчать. Ну і як тепер просити у начальника надбавку?

 

Атестат

Залишається третя цінність – документ.

Так, діти отримують атестат.

І все.

Але чи варто заради цього вбивати 10 років життя?

Є різні шляхи отримати цей «проїзний».

Наприклад, дистанційне навчання, заочна форма, екстернат…

Про ці форми домашнього навчання – писала у минулій статті.

 

Школа знань не дає – школа дає атестат.

Знання і спілкування – за сірими стінами.