Син пише математику та англійську мову за перше півріччя другого класу.

А я іду приставати до високої дівчини, яка стоїть біля секретаря і, здається, чекає на щось. Вона дуже вродлива: струнка, білява, з круглим личком та блакитними очима, – просто еталонна дівчинка.

Вибачаюся і пояснюю, що у мене є дванадцятирічна донька, що я думаю про екстернат для неї, і чи не розповість вона, як це – вчитися у старшій школі.

Перше що я чую у відповідь – це «організація». Десятикласниця пояснює коротко і чітко:

-У Вас буде підручник, зошит який треба заповнити і контрольна. Найголовніше організувати навчання, щоб поступово здати всі предмети.

– А як саме ти плануєш роботу? Проходиш і здаєш предмет за предметом, чи вивчаєш усе паралельно?

– Я беру один предмет, прохожу програму за рік, щоб в голові не було каші, і одразу здаю. В звичайній школі ти можеш проскочити якусь тему за хворобою, чи просто не розібравшись. А тут доводиться вчитися на совість. Захворів – одужуй, а потім все одно вивчи і здай. Одного разу, здається у шостому класі, не зрозуміла про сонячну систему, то викладач запросив на консультацію, щоб розтлумачити, – і тільки після цього допустив до контрольної.

– А скільки часу у тебе іде, щоб засвоїти річний курс, ну, скажімо, з фізики?

– Десь тиждень.

– Вибач, – я не можу стримати здивування, може почулося, – ти сказала тиждень?

– Так. Це серйозний предмет. А на основи здоров’я, мабуть 3-4 дні.

– Ну гаразд, а що ти робиш решту часу, якщо на фізику у тебе іде тиждень?

– Я займаюся тенісом. Досить серйозно. А до шостого класу я проходила два класи за рік. Потім вже стало складніше: рік за два якісно проробляти не вдається. Зараз я у десятому класі.

– А з ким спілкуєшся? Тут в екстернаті ви з однокласниками майже не перетинаєтеся.

– У мене є друзі на секції, знайомі на курсах англійської… у першому класі, я ходила в звичайну школу, і того колективу, за яким усі плачуть, мені вистачило все життя.

– Я так розумію, що зараз ти самостійно організовуєш навчання.

– Так.

– А як це відбувалося у початковій школі?

– До восьмого класу зі мною займалася мама.

– Зрозуміло. А мама – вчитель за професією?

– Ні, вона – юрист. Мама з самого початку зорієнтувала мене на високий результат. За всі роки навчання у мене лише одна дев.ятка. Коли потім я стала займатись сама, то зрозуміла, що знижувати планку не можу, бо погані оцінки – це неповага до себе.

Я збиралася запитати, чим зараз займається мама, але не встигла, бо вийшов малий.